Шановні батьки!
У зв’язку із відкриттям закладу дошкільної освіти в умовах адаптивного карантину прохання дотримуватись наступних правил:
1. Перш, ніж привести дитину в заклад дошкільної освіти, будь ласка, зверніть увагу на її стан здоров’я. За найменших підозр у дитини та членів усієї родини захворювань (ГРВ, нежить, підвищення температури тощо) необхідно звернутися до сімейного лікаря та обов’язково попередити вихователя та прийняти міри самоізоляції.
2. Дотримуйтесь режиму роботи закладу: з 9.00 до 18.00, приводьте дитину до ЗДО вчасно, зберігаючи дистанцію із працівниками та іншими батьками 1,5 м. Уникайте скупчення людей.
3. Ранкове приймання дитини до дошкільного навчального закладу та передачу після закінчення дня проводить вихователь групи на території закладу, за межами його будівлі(за несприятливих умов – на вході до приміщення). Батьки чи супроводжуючі особи повинні одягати респіратор або захисну маску (у тому числі саморобну) так, щоб були покриті ніс та рот.
4. Температурний скринінг дітей проводять при вході у заклад (початковий) та кожні 4 години (поточний) із занесенням показників у відповідний журнал.
Діти, в яких виявлено температуру тіла понад 37,2 °С або ознаки респіраторних захворювань:
• при проведенні початкового температурного скринінгу – не допускаються до відвідування;
• при поточному скринінгу – ізолюються з відповідним інформуванням медичного працівника та батьків.
5. У зв’язку із правилами та умовами адаптивного карантину в закладі буде проводитись систематична дезінфекція обладнання та приміщень, а тому Вам слід надавати медичному працівнику інформацію щодо можливих алергічних реакцій у дітей на миючі та дезинфікуючі засоби.
6. Забороняється приносити з дому іграшки, їжу, гаджети та інший матеріал (олівці, книги тощо) окрім особистих речей: одяг, змінне взуття, паперові та вологі серветки, головний убір.
7. Надайте вихователю свій достовірний мобільний номер телефону або інших членів родини для зв’язку у разі виникнення непередбачуваної ситуації (погіршення стану здоров’я дитини тощо).
8. Забирати дитину потрібно на території закладу, не заходячи до будівлі
9. (за попереднім дзвінком до вихователя).
Для вирішення нагальних питань, отримання інформації стосовно роботи закладу звертайтесь до адміністрації ЗДО.
Шановні батьки!Лише спільними зусиллями ми зможемо зберегти власне здоров’я та здоров’я наших дітей&
Виховання самостійності у дошкільників
Зазвичай батьки починають замислюватися
про самостійність своєї дитини, коли вона починає
ходити до школи. Проте починати виховувати
цю якість потрібно набагато раніше –
і чим раніше, тим більших успіхів можна досягти.
Перш ніж говорити про те, як же виховувати в дітях самостійність і коли необхідно це робити, потрібно визначитися з тим, що це таке. Відповідь на питання, що ж таке самостійність, буде різною, залежно від віку дитини. Зазвичай, самостійність розуміють приблизно так: «це вміння людини особисто, без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям», «це вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки » тощо. Але всі ці визначення практично не застосовні до маленьких дітей - 2-3-х років або до дошкільнят, хоча і в них ми можемо спостерігати деякі навички самостійності.
Прийнятно використовувати наступне визначення самостійності: «це здатність себе зайняти, здатність чимось займатися самому якийсь час, без допомоги дорослих». Фахівці визначають самостійність таким чином: вміння діяти за власною ініціативою, помічати необхідність своєї участі в тих чи інших обставинах; вміння виконувати звичні справи без звернення за допомогою і контролю дорослого; вміння усвідомлено діяти в ситуації заданих вимог та умов діяльності; вміння усвідомлено діяти в нових умовах (поставити мету, врахувати умови, здійснювати елементарне планування, отримати результат); вміння здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінку результатів діяльності; вміння переносити відомі способи дій в нові умови.
Самостійність розвивається поступово, і починається цей процес досить рано. Давайте відзначимо найбільш важливі етапи та вікові періоди для становлення цієї найважливішої людської якості.
Етапи становлення
Ранній вік. Вже в 1-2 роки у дитини починають з'являтися перші ознаки самостійних дій.
Особливо яскраво прагнення до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: «Я сам!». У цьому віці вона все хоче робити самостійно, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки. До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості дитини. Як бачимо, передумови розвитку самостійності складаються в ранньому віці, однак лише починаючи з дошкільного віку, вона набуває системність і може розглядатися як особлива особистісна якість, а не просто як епізодична характеристика дитячої поведінки.
Рекомендації:
1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати за дитину те, що вона може зробити сама. Якщо дитина вже навчився, наприклад, одягатися без допомоги дорослого, то дайте їй можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж вона зробить це сама, чи нагодувати її, не забруднивши одяг і все навколо. Але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини.
2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай дитина вчиться осягати якісь речі самостійно і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що являє небезпеку для неї, то слід, звичайно ж, захистити її від цього, навіть якщо вона не просить про це.
3. Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: «Я сам!».
Важливо не перешкоджати їй в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати її спроби до самостійних дій.
Дуже часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: «Не заважай!», «Відійди», «Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю» і т.д.
Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче помити підлогу, - дайте відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за дитиною калюжі, що утворилися в результаті праці, але зате у неї будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоче попрати свій носовичок? Дозвольте зробити це Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться перепрати , адже в даний момент не так важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте її дії - адже вона так має потребу в цьому. Головне не робити предметом глузувань її невмілі спроби.
Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослому здається простим і нескладним.
Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити їй помилку і обов'язково підбадьорити, допомогти повірити в те, що у неї обов'язково все вийде.
Дошкільний вік
1. У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що вона сьогодні одягне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Їй потрібно пояснити, наприклад, що зараз осінь, дощі, прохолодно на вулиці, тому літній одяг треба відкласти до весни, а от з осінніх речей вона може вибрати те , що більше до душі. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати її вибір.
2. Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити дитину до думки, що для неї, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і вона повинна їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне до її віку. Звичайно, можливості дитини в дошкільному віці ще дуже невеликі, але все-таки вони є. Навіть найменший малюк 2-3-х років, а тим більше дошкільник, в змозі прибрати, наприклад, свій куточок з іграшками. Також обов'язком дошкільника в сім'ї може стати поливання кімнатних рослин, допомога у сервіровці обіднього столу (розкласти серветки, столові прибори, поставити хліб) допомога у догляді за домашнім вихованцем тощо.
3. Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте їй зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності)
4. Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самому собі заняття і якийсь час займатися чимось, не залучаючи до цього дорослих.
5. Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, найчастіше , гіперопіка дитини і повне усунення від практичних дій.
Літнє оздоровлення дошкільнят
Загартовування дитини влітку
Загартовування — один з важливих методів збереження здоров’я дітей. Його проводять з метою пристосування організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища. Підґрунтям загартовування є принцип тренування нервових закінчень та кровоносних судин шкіри, слизових оболонок і через них — кровоносних судин та нервової системи. Загартовування передбачає використання водних процедур, сонячних та повітряних ванн у поєднанні із заняттями фізкультурою. Призначаючи ці процедури, необхідно враховувати вік дитини, стан її здоров’я, перенесені раніше захворювання. Правильно загартовувати дитину — означає правильно її виховувати.Загартовування треба починати з раннього віку та продовжувати систематично, безперервно протягом багатьох років, усього життя.
Методи загартовування залежать від індивідуальних особливостей дитини, проте всі повинні виконувати такі правила:
— уникати сильних подразників — тривалої дії холодної води, надто низької температури повітря, перегрівання на сонці;
— поступово та рівномірно підсилювати дію загартовувальних чинників.
Найбільш м’яка процедура — обтирання. Спочатку протягом 1—2 тижнів шкіру дитини розтирають сухою м’якою вовняною тканиною, щоб вона трохи порожевіла. Після цього переходять до вологих обтирань тканиною, змоченою водою температури 38 — 40 °С. Обтирання проводять у напрямку від периферії до центру. Обтирають шию, потім груди, руки, ноги, живіт, спину. Всі рухи роблять у напрямку до пупка, а на спині — до хребта. Протягом однієї процедури треба обтерти тіло дитини 2 — 3 рази. Після закінчення обтирання слід розтерти шкіру сухим рушником до появи приємного тепла. Тривалість процедури спочатку становить 1 —2 хв, пізніше — до 3 —5 хв. Початкова температура води — 38—40°С, у подальшому її знижують до 26—24°С.
Дітям молодшого віку більше подобається обтирання грубим рушником, змоченим у досить гарячій воді (38 — 40 °С). Неодмінною умовою проведення процедури повинно бути збереження у ванній кімнаті прохолодної температури повітря, аби дитина відчула контраст температур, але без протягів. Під час проведення процедури дитину можна поставити у таз з теплою водою.
Обливання — інтенсивніша процедура. Починають його водою температури 36 — 34 °С, поступово знижуючи її під час наступних процедур до 24 — 22 °С. Загальне обливання краще проводити після повітряної ванни. Тривалість обливання — від 30 с до 2 хв. Обливати можна з глечика теплої пори року на повітрі, в холодну погоду — у ванні. Треба стежити, щоб вода рівномірно лилася по всьому тілу. Після закінчення процедури дитину слід обтерти до почервоніння шкіри. Перед процедурою тіло повинно бути сухим, теплим, але не спітнілим.
Вплив душу на організм сильніший, ніж обливання. Спочатку використовують воду температури 36 —37 °С, потім-температуру води знижують, як і під час обтирання та обливання. Тривалість процедури спочатку становить 0,5 —1хв,через 3—4 тижні —до 2хв.
Інтенсивніше діє контрастний душ, який є добрим засобом для тренування серцево-судинної та нервової систем, а також механізмів терморегуляції, підвищення несприйнятливості до інфекцій. Дитину спочатку ставлять під душ за температури води 38—39 °С на 1—2 хв, потім збільшують напір холодної води, знижуючи температуру води в душі до 24 — 22 °С (0,5 хв). Проводять 2—3 такі зміни. Вранці для стимулювання нервової системи процедуру закінчують прохолодною водою. Увечері для зняття збудження та кращого засинання процедуру закінчують гарячою водою. Не слід намагатися знизити температуру води нижче ніж до 20 —18 °С, тому що це призведе до перезбудження нервової системи, посилення діяльності надниркових залоз та виділення ними гормонів, різкої активізації захисно-пристосувальних реакцій, а за умови тривалого та систематичного застосування — до зриву адаптації (процесу пристосування організму до умов, що змінюються).
Хорошими засобами для загартовування дітей є “ходіння по воді” протягом 2 — 5 хв, а також гра з водою (місцева ручна ванна). Початкова температура води повинна бути 28 °С, поступово її знижують до кімнатної.
Відомо, що охолодження стоп може зумовити виразну рефлекторну реакцію з боку судин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, що призводить до послаблення її захисної функції. Як наслідок мікроорганізми, що завжди заселяють слизову оболонку носа, зіва і верхніх дихальних шляхів, починають посилено розмножуватися, виділяючи отруйні продукти обміну. Напевно, так і виникає простуда у разі переохолодження ніг. Місцевезагартовування стоп, носоглотки робить їх менш чутливими до охолодження, що допомагає уникнути цілої низки захворювань. Обмивання стоп слід робити щоденно, краще перед сном. Початкова температура води становить 20 °С, для дітей молодшого віку — 25 °С. Тривалість процедури — 10 — 20 с. Поступово температуру води знижують, а з часом користуються водою з-під крана. Привчивши дитину до таких процедур, обережно збільшують їх тривалість до 0,5 хв, а потім переходять до ножних ванн. Приймаючи ножні ванни, необхідно безперервно переступати з ноги на ногу. Це активізує кровообіг у судинах, підвищує загартовувальний ефект.
Можна використовувати контрастні ванни. Для цієї процедури готують два тази. В одному — вода температури 37 °С, в іншому — 20 °С. Спочатку тримають ноги у теплій воді (30 с), потім — у холодній (15 с). Після 2 — 3 таких змін ноги слід інтенсивно розтерти рушником до почервоніння. У подальшому температуру теплої води поступово підвищують до 42 °С, а холодної знижують до 15 °С.
Дітям молодшого віку та ослабленим краще починати з обтирання стоп трохи віджатою губкою або рушником, дотримуючи при цьому поступовості у зниженні температури води.
Полоскання горла холодною водою — також досить ефективна процедура місцевого загартовування. Її можна виконувати вранці під час умивання та ввечері перед сном. Починати полоскання слід водою температури 25 — 27 °С, знижуючи її щотижня на 1 °С. У подальшому можна полоскати горло водою із-під крана. Дія процедури посилиться, якщо у склянці води розчинити 1 десертну ложку кухонної або морської солі.
Найефективнішою формою загартовування є купання в річці, озері, морі. Тут все діє в комплексі — і свіже повітря, і сонце, і вода, й рухові вправи (плавання, пірнання).Купання головним чином відіграють роль оздоровчого засобу, проте у деяких випадках використовуються і як лікувальна процедура. Повторювані, правильно проведені, дозовані купання сприяють активізації обміну речовин, фагоцитозу, тренуванню механізмів терморегуляції, діяльності серцево-судинної й нейрогуморальної систем. Підвищується витривалість організму до мінливих чинників навколишнього середовища.
Особливо корисні морські купання. Солі, що містяться у морській воді, стимулюють рефлекторні реакції. Дитина вдихає морське повітря, збагачене озоном. Морські хвилі роблять своєрідний масаж тіла. У ослаблених дітей необхідно проводити попередню підготовку до морських купань у вигляді обтирання, обливання тіла морською водою, поступово знижуючи її температуру. Купання слід починати після відпочинку у затінку. Морські купання використовують для лікування рахіту, золотухи, у дітей із зниженим обміном речовин. Вони протипоказані у разі недостатності кровообігу, недокрів’я, гострих запальних захворювань. Переохолодження під час купання зумовлює погіршення самопочуття — виникає відчуття в’ялості, з’являється головний біль, може бути простуда. Купання рекомендують дітям віком понад 2 роки за температури води, що не нижча ніж 23 °С, а повітря — 25 °С. Тривалість купання спочатку становить 0,5 — 2 хв, поступово її збільшують до 20 хв. Купатися треба не раніше,ніж через 2год після прийому їжі.
Чудовою процедурою для дітей є плавання в басейні, особливо прохолодної пори року. Дуже корисні купання у відкритих та закритих басейнах з підігрітою до 24 — 26 °С морською водою.Басейни використовують для гідрокінезіотерапії, включаючи в комплекс терапії лікувальне плавання.
Плавання сприяє росту дитини та її пропорційному розвитку. Горизонтальне положення тіла під час плавання сприяє рівномірному переміщенню крові по судинах, що важливо для функціонування серцево-судинної системи. Безперервне чергування напруження і розслаблення створює умови для розвитку кістково-м’язової системи. Додаткова витрата зусилля на подолання опору води розвиває дихальний апарат та збільшує життєву ємкість легень.У дітей, схильних до ожиріння, під впливом м’язового навантаження поживні речовини не накопичуються у жировому депо, а перетворюються на енергію.
Під час плавання вода обмиває все тіло та очищає шкіру від продуктів виділення. Шкіра стає чистою, еластичною, гладенькою.Фахівці вважають, що оптимальним віком для навчання дитини плаванню є 5 —7 років. Навчати пізніше важче. А прищеплювати дитині любов до води необхідно з раннього віку.
Дуже корисне ходіння босоніж. Привчати до нього дитину треба поступово. Спочатку тривалість ходіння босоніж не повинна перевищувати 30 — 40 хв на день. Поступово її збільшують, поєднуючи з ігровими вправами, гімнастикою. Особливо корисно ходити по дрібних камінцях на березі моря, річки.
Прогулянки на свіжому повітрі — також ефективний засіб загартовування дітей. Дитина потребує максимально тривалого перебування на свіжому повітрі. Для прогулянки одягати дитину треба відповідно до температури повітря, вологості, сили вітру, пам’ятаючи, що за умови однакової температури вологе повітря охолоджує більше, ніж сухе, а вітер посилює дію повітря. Одяг повинен бути зручним, не утруднювати рухів. Не слід припиняти прогулянки під час хвороби дитини, якщо лікар їх не відмінив. Свіже повітря — добрий помічник у боротьбі з інфекцією.
