Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.
Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.
Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.
Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного села.
Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.
Для дитини село конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє село, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого села, його головні вулиці, визначні місця .
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.
Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями.
Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини.
Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

БЕСІДА на тему: « В країні ввіливості!»

Програмовий зміст:Розширювати уявлення дітей про мовленнєвий етикет та основні його чинники: ввічливість, уважність, чемність співрозмовників. Вправляти у дотриманні правил культури мовленнєвого спілкування: розмовляти спокійним, лагідним тоном, привітно, з усмішкою, дивлячись людині у вічі. Удосконалювати вміння дітей аналізувати і оцінювати свої вчинки та вчинки однолітків. Розвивати пам`ять, мовлення, поповнити словниковий запас дітей словами ввічливості.

Виховувати  шанобливе ставлення до оточуючих, спонукати дітей на добрі вчинки.

Матеріал: пісня В. Шаїнського « Усмішка », вірші, прислів`я, «чарівна» паличка, індивідуальні картки для гри « Добре чи погано », музика для таночка.

  Хід заняття:

У супроводі пісні В. Шаїнського « Усмішка » діти заходять до кімнати.

Вихователь: Сьогодні у нас свято, Гостей прийшло до нас багат, Тож, любі діти, поверніться

  З гостями привітайтесь.   І щиро їм всміхніться!

Вихователь: Доброго ранку, діти!  Діти: Доброго ранку!

Вихователь: Сідайте, діти, будь ласка! Всі ви, напевне, любите дива. А як ви гадаєте, хто вміє їх створювати?  Діти: Чарівники!       Вихователь: Ось сьогодні ми з вами спробуємо хоч трішки побути чарівниками! Але для цього треба знати « чарівні слова ». А що це за чарівні слова, вам підкажуть вірші. Слухайте уважно.

Ранок стукає в віконце:

« Час вставати, » - каже сонце

І промінчиком лоскоче,

Привітатись першим хоче!

Як знайомих я зустріну,

Посміхнусь їм неодмінно!

Гарний настрій принесе -

« Добрий день! » і « Здрастуйте! ».

  До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

І кожен легко підбере, якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам`ятать не важко –

Маленькі ключики твої

« Спасибі » і « будь ласка »!

 Сію дитині в серденько ласку,

Сійся родися ніжне « будь ласка »,

Вдячне « спасибі », « вибач » тремтливе.

Слово у серці як зернятко в ниві.

  -    Доброго ранку! - мовлю за звичаєм.

Доброго ранку! - кожному зичу я.

Доброго дня вам! - людям бажаю.

Вечором добрим зустрічних вітаю.

І усміхаються лагідно люди:

 Добрі слова ж бо для кожного любі!

 Вихователь: Я сподіваюсь, діти, ви здогадались, які саме чарівні слова нам сьогодні потрібні. А перевірити чи знаєте ви ці слова допоможе « чарівна » паличка.

Дидактична гра « Чемні діти ».

  Правила гри: діти стають у коло і під музику передають « чарівну » паличку один одному. Коли музика зупиняється, той, у кого в руках паличка, називає ввічливе слово і гра продовжується далі.

   Вихователь: Молодці, діти, всі ви знаєте ці чарівні ввічливі слова. А як їх потрібно вимовляти? ( Лагідно, дивлячись у вічі) Скажіть мені, будь ласка, коли з вами розмовляють спокійно, рівним голосом, не штовхають, коли хочуть пройти повз вас, а може просять вас чимось допомогти, як ми  назвемо таку дівчинку чи хлопчика?

Діти: Ввічливими, вихованими, чемними, добрими, чуйними…..

Вихователь: Правильно, діти. Ввічливими люди не народжуються, а стають.

Ввічливість – шанобливість, прагнення не завдати неприємностей іншим людям, готовність своєчасно прийти на допомогу іншій людині. Ви молодці, знаєте чарівні ввічливі слова, але ще потрібно знати коли, як і де їх говорити, щоб іншому було приємно.

Проблемна ситуація

До кімнати заходить Андрійко.

Андрійко: - Привіт! Ой, я бачу спізнився! Про що ви тут розмовляєте?

Вихователь: - Так, ти спізнився. Ми говорили про ввічливість!

Андрійко: О – о – о! Я ввічливий!

Вихователь: Якщо ти ввічливий, то ти й вітатись вмієш?

Андрійко: Авжеш! Я ж сказав: « Привіт ». Отже, я ввічливий!

Вихователь: Діти, чи правильно Андрійко привітався? Що потрібно було зробити і сказати в цій ситуації?

( Діти називають помилки і виправляють їх.)

Вихователь: Давайте всі разом пригадаємо правила ввічливого вітання.

 Ігрова вправа « Умій привітатись »

Як треба чемно вітатись? Кому при зустрічі можна казати « Привіт »? Як можна привітатись на відстані? Хто вітається першим: дорослий чи дитина? Якщо зустрілись хлопчик і дівчинка, хто вітається першим?

Вихователь: Молодці діти! Привітання бувають різні. Чи уклін, чи слова вітання, чи лагідна усмішка – спільне тут те, що це означає: « Ти для мене приємна людина. Я бажаю тобі добра ». Також з давніх-давен існує поміж людей звичай знімати шапку, увійшовши до приміщення. Як ви думаєте, що він означає?

Діти: Цим люди показують, що прийшли з миром.

Вихователь: А що означає звичай, вітаючись за руку, знімати рукавицю?

Діти: Цим показють, що прийшли з миром, добром, що в руках немає зброї.

Вихователь: Правильно, діти. Ось бачите, що не лише наші слова, вчинки, а навіть рухи, жести говорять за нас, показують які ми – виховані, чемні, ввічливі чи ні. Іноді слова, сказані людиною, можуть означати дуже багато. Недарма про ввічливість, чемність народ склав багато прислів`їв та приказок. Давайте їх пригадаємо:

Слова щирого вітання дорожчі за частування.

Якщо ввічливо попросили – завжди дадуть.

Ввічливих і радісних завжди шанують. Добре слово і в мороз зігріє.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

Добре слово краще за цукор і мед.

Щире слово, добре діло душу і серце обігріло.

Не гріє мене кожух, лише слово гріє і тішить.

Умій сказати, умій промовчати.

Вихователь: Молодці, діти дуже повчальні приказки і прислів`я ви пригадали.

  Ну а зараз нашим дітям

 Слід активно відпочити

Час уже мої малята

  Гарний танець починати.

А чи вміють наші хлопчики ввічливо запросити дівчаток до танцю.

 Танок « Запрошення ».(пісенька «СОНЕЧКО»)

Вихователь: Молодці, дуже гарно танцювали, наші хлопчики справжні кавалери.

Ми продовжуємо з вами розмовляти про ввічливість, чемність, вихованість. Підійдіть, будь ласка, до своїх столів і розгляньте картинки. Уважно роздивіться ситуацію на картинці і подумайте ввічливо чи ні чинить герой. Якщо герой чинить правильно, то кружечок біля картинки зафарбуйте зеленим кольором, а якщо ні – червоним.

 Дидактична гра « Добре чи погано ».

( Індивідуально прошу дітей пояснити, чому цей вчинок ввічливий, правильний, а цей – ні ).

Вихователь: Молодці, всі правильно виконали завдання. А зараз я пропоную погратись в гру.

Гра « Ввічливо чи не ввічливо? »  Правила гри: Я читаю вірші. Якщо ввічлива людина повинна робити те, про що говориться в вірші, ви плескаєте, а якщо ні – не плескаєте.

Привітатись до матусі:   - Рідна з добрим ранком!    Потім радісним, привітним

   Поспішай до трав, до квітів

  А щоб день пройшов не марно –

   З усіма поводься гарно!

  У дівчаток гарні кіски,

 

 Але надто вже малі.  А щоб більше виростали,

 Тягнемо їх до землі!   Без запрошення йди в гості,  Не вітайся там ні з ким.

   І нізащо слів « Будь ласка!» і « Прощайте! » - не кажи.

   Не вмивайтеся ніколи,  Та не мийте навіть рук,Не потрібне це заняття, І не варте стількох мук.

  Друг в біді не лишить

  Щирим словом втішить –

   Отакий він незрадливий,   Справжній друг!

  Галасуй, пищи, гукай, Коли хтось відпочиває.  Роби комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.

 Усміхнися сонечку: « Здрастуй, золоте ».

 Усміхнися квіточці – хай вона росте.

  Усміхнися дощику « Лийся мов з відра ».

  Друзям усміхнися – побажай добра.

Вихователь: Молодці, всі були уважні. Ми з вами сьогодні говорили про чарівні ввічливі слова, згадували прислів`я про те, як багато важить для кожного з нас щире слово. Для того, щоб завжди приносити людям радість, не забувайте цих слів, будьте ввічливими, вихованими дітьми, частіше посміхайтесь людям навколо і вони посміхнуться вам.